[Передісторія] Що, якби ми обрали президента, як у США?

Стаття вперше опублікована 14 липня 2018 року

У ці дні нового уряду PSOE, а також нових кандидатів на голову Народної партії, ми багато думаємо про «президентів». Тому ми запитали себе, хто був би нашим президентом, якби ми його обрали, як у США?

Відповідь полягає в тому, що ми не маємо уявлення, тому що наша система не президентська, а парламентська, наш виборчий округ - це провінція, а не держава, і тому... ну, через багато інших деталей, які ми не збираємося розвивати.

Але це проста гра, тому ми збираємося багато чого спростити: уявімо, що наші провінції були схожі на кожен із штатів у країні Трампа та Гілларі. Давайте використаємо дані, які у нас є, щоб побачити, які божевільні речі ми придумали.

Там президента обирає група делегатів, загалом 538. Кожен штат призначає кількість, що дорівнює сумі його представників (конгресменів) і сенаторів. Потім, коли справа доходить до призначення президента, усі делегати цього штату голосуватимуть за кандидата, який переміг там, навіть якщо це буде різницею в один голос. Отже, ви можете виграти президентство за кількістю голосів, але втратити його за кількістю делегатів для Сполучених Штатів загалом. Насправді це те, що сталося з Гілларі Клінтон, яка перемогла Трампа майже на три мільйони голосів, але зазнала поразки, оскільки отримала лише 232 делегати порівняно з 306, які набрала її суперниця.

Що станеться в Іспанії, якби ми застосували таку систему?

Перш за все ми подивилися на останні загальні вибори. Якщо в Америці призначено 538 делегатів, то в Іспанії їх буде 558 (350 депутатів і 208 провінційних сенаторів). Розподіливши їх за тими самими критеріями, ми отримаємо цю карту від 26-J-2016:

Якби в Іспанії була така президентська система, як американська, Рахой був би президентом за підсумками виборів 2016 року і... він би залишався таким навіть сьогодні, тому що не було б жодних вотумів недовіри чи чогось подібного, що могло б мати запобіг це.

Але були б і інші цікаві відмінності. Друге місце, не за кількістю голосів, а за кількістю делегатів, посів би Пабло Іглесіас замість Педро Санчеса. Крім того, у кількох провінціях Каталонії та Країни Басків може статися парадокс, коли перемогу здобуде націоналістичний кандидат, який насправді не претендує на президентство, оскільки для цього потрібна присутність по всій Іспанії. Тому вони були б свого роду некандидатами чи протестуючими. Нарешті, Альберт Рівера отримав би гучне роско, абсолютний нуль делегатів, що має значення.

Але сьогодні все настільки змінилося, що, мабуть, варто дивитися не на 2016 рік, а на нинішню реальність. Екстраполюючи поточні опитування на карту Іспанії та призначаючи представників як в «Америці», ми отримуємо цю карту оновлено станом на липень 2018 року:

На гіпотетичних президентських виборах, які відбудуться сьогодні, коли правоцентристські голоси розподіляться майже порівну між PP і Ciudadanos, а PSOE буде відносно помітною, ця партія матиме достатню перевагу, щоб перемогти в більшості провінцій, навіть якщо це буде в багатьох з них з невеликою перевагою, і таким чином взяти своїх делегатів (всіх). З такими повноваженнями Педро Санчеса, вочевидь, без особливих проблем обрали б президентом. Кандидат від ПП, незалежно від того, звати його Сорайя чи Пабло, досяг би понад сотні делегатів і почесне, але непродуктивне друге місце. Далі Альберт Рівера міг би здобути перемогу в кількох провінціях, які, будучи дуже густонаселеними, залишили б його в менш принизливому становищі, ніж у 2016 році. Націоналістичні некандидати покращили б позиції, і, нарешті, Пабло Іглесіас залишився б далеко позаду, розібраний алювієм Санчеса.

Звичайно, це лише вправа, гра. Якби ми провели такий же експеримент рік тому, абсолютним переможцем був би... Маріано Рахой, який сьогодні зник з політичної сцени. Але якби ми зробили це лише два місяці тому!! Президентство країни було б прийнято з вулиці Альберта Рівера.

Так само речі. Усе може змінитися миттєво, тому що така мінлива громадська думка, і тому, що настільки радикальною (за своїми наслідками) виявляється американська система.

Хосе Салвер