ETA закінчився

4 травня 2018 року запам'ятається як день закінчення ETA. Відтворюємо статтю тут який ми опублікували рік тому, коли ця кінцівка вже здавалася неминучою:

…//…

«З моменту заснування в 1958 році до сьогодні минуло майже шістдесят років, які ознаменували історію Іспанії.

Завтра, в суботу, ETA зробить ще один крок у своєму залишенні сцени, який у цьому випадку складатиметься з того, що вони називають «передачею зброї». Незалежно від того, чи всі вони передані, чи відомо чи ні на даний момент, де вся ця зброя, чи цей факт уже має якесь значення, сам акт має багато значення. Цілі покоління іспанців виросли, слухаючи цю «передачу зброї» як щось гіпотетичне, майже неймовірне, мету, яка здавалася неможливою.

Але майбутнє настало, і воно не виявилося таким неможливим, як здавалося. Позаду залишилися понад вісім сотень смертей, тисячі поранень і суспільство, чий розлом, який багато років тому здавалося неможливим загоїти, швидко заживає.

ЕТА народилася в умовах диктатури. Його живильним середовищем були таємниці та переслідування його ідей. Завдяки цьому він заручився певною явною підтримкою та загальною прохолодою. Тим часом він встиг убити президента уряду, але, перш за все, цивільну гвардію, таксистів, водіїв автобусів чи національну поліцію. Легкі, анонімні та забуті цілі, за які справжнє відшкодування так і не прийшло.

Карреро Бланко, пам'ятне вбивство

Грегоріо Посада Суррон, один із сотень забутих людей

Тоді ЕТА виросла в демократію і не скористалася амністією, яку вона принесла, щоб приєднатися до громадянського життя та захищати свої постулати від інституцій. Його інерція змусила його продовжити спіраль, користуючись зростаючим розголосом, яким користувалися його напади. Звільнення багатьох її членів із в'язниць після амністії 1977 р. лише посилило їхню діяльність.

Далі суспільство майже мовчки терпіло, протягом 80-х і 90-х років, всю жорстокість групи, яка пройшла через ці роки серед розколів (спочатку) і радикалізації (пізніше). Суспільна реакція була боязкою, тоді як уряди реагували через неспроможність (більшість) або незаконно (організовуючи паралельні – і невдалі – терористичні акції, такі як GAL).

Протягом тих років ЕТА продовжувала вбивати, і її пошуки більшого соціального впливу привели до незабутніх і дуже важких сцен.

Гіперкор. 1987 рік.

Вік 1991.

Мігель Анхель Бланко. 1997 рік.

Вбивство Мігеля Анхеля Бланко відзначило до і після в суспільному сприйнятті терористичної організації. ЕТА вчиняла набагато більш жорстокі, жорстокіші та невибіркові напади, але жорстокість і байдужість, яку вона продемонструвала з викраденим молодим членом ради, вперше відкрила явний пролом у баскському суспільстві. Низький або приглушений осуд раптом перетворився з того дня на майже одностайний крик.

Хоча ЕТА продовжувала вбивати ще багато років, фактично з того літнього дня 1997 року, коли вона вирішила вбити Мігеля Анхеля, залишався лише один шлях: розпуск. Його велике надбання, яке завжди було невеликою, але важливою частиною баскського суспільства, раптово зникло.

Все, що сталося потім, привело нас сюди. Косметичні, пропагандистські жести, грандіозні заяви, зроблені останнім часом, мають лише одну мету, щоб приховати той факт, що залишилося вирішити лише дві речі: справжнє відшкодування жертвам і особисту втечу для кількох ув'язнених, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Для нових поколінь усе це відходить у минуле. «Вони не знають, наскільки їм пощастило».

@josesalver