2×1: Що праві не визнають про мінімальну зарплату

Однією з зіркові пропозиції документа, що Ми можемо представлений до PSOE 15 лютого істотне підвищення мінімальної заробітної плати в Іспанії. Це хороша ідея?

Праворуч вони не наважуються чітко сказати, бо громадяни на них наскочать, але  що вони насправді думають про мінімальну заробітну плату таке Це перешкода, яку слід усунути. Ми повинні вибрати щось інше: щоб роботодавець платив працівнику те, що вважає за потрібне, і жодного євро більше. так економічне право мав всю владу, Це також призведе до скасування колективних договорів, положень про запобігання професійному ризику та обмеження сорока годин роботи на тиждень.тощо тощо Все це для них є перешкодами, які заважають вільному функціонуванню ринку, тому ми повинні покласти їм край.

Але вони праві?

Давайте розберемося, чому мінімальна зарплата може бути не примхою, а необхідністю. Перш за все, ДІУ – це імператив гідності. Ніхто не може бути примушений працювати в умовах рабства, отримують жалюгідні зарплати, які ледве дозволяють їм виживати. Одного цього факту, вимоги, щоб люди жили гідно за рахунок своєї праці, було б достатньо, щоб виправдати існування мінімальної заробітної плати, але є ще більше: Існують економічні причини, які можуть зробити це необхідним.

Багаті зазвичай витрачають невелику частину своїх доходів, при цьому значно заощадивши. З бідними буває навпаки. Той, хто заробляє сто тисяч євро на місяць, без проблем живе як король, витрачаючи сорок тисяч. Але хто заробляє п'ятсот, той витрачає їх цілком. У вас немає вибору.

Тоді уявімо собі багатого, який заробляє 100.000 500 євро на місяць, і двісті бідняків, які заробляють стільки ж, скільки він (по 201 євро). Припустимо, цим двом сотням бідняків «пощастило», тому що вони працюють, і роблять це саме для багатих. Яка частина грошей, які заробляє ця 100.000 людина, повертається в економіку у вигляді витрат і, таким чином, служить для підтримки роботи механізму та створення робочих місць у їхній країні? 40.000 140.000 євро, які витрачають бідні, плюс XNUMX XNUMX, які розтрачують багаті, повертаються. Загалом витратили XNUMX тисяч євро.

Тепер припустимо, що ми встановили мінімальну заробітну плату 600 євро на місяць. Потентату доведеться платити більшу зарплату, а його заробіток зменшиться до 80.000 40.000 євро на місяць. Але це не матиме значення. Ви продовжуватимете витрачати свої 160.000 14, і у вас залишиться багато, щоб заощадити. Бідні ж щомісяця витрачатимуть на сто євро більше. Їхнє життя стане трішки гіднішим, і вони продовжуватимуть витрачати все, що зароблять, бо все ще живуть за межею бідності. Разом, додавши багатих і бідних, вони витрачатимуть XNUMX XNUMX євро щомісяця: на XNUMX% більше, ніж раніше. Тоді економіка отримає хороший поштовх. Вся країна виграє від додаткових внесків, буде більше робочих місць, більше доходу... а це, у свою чергу, створюватиме ще більше, вступаючи в справжню «віртуальну спіраль», у якій більше багатства і більша соціальна справедливість будуть поєднані. І це без урахування підвищення продуктивності, яке відбувається, коли працівники отримують кращу оплату праці.

Технічно цілеспрямована спіраль базується на універсальній економічній реальності: граничні схильності до споживання одних і інших, багатих і бідних є різними. Але нам не потрібно використовувати тут економічну мову чи складні рівняння. Здоровий глузд підказує нам те саме: бідні не можуть економити. Багаті роблять.

Тому, маючи мінімальна заробітна плата і його збільшення, наскільки це можливо, сприятиме тому, щоб зробити життя людей більш гідним і більш справедливим перерозподілом доходів. Це не зменшує виробничі потужності чи закриває компанії, тому що Це впливає лише на приріст капіталу, який привласнює бізнесмен, зменшуючи його, що непогано. Це підвищує продуктивність компаній, оскільки покращує мотивацію працівників. І це, перш за все, служить для стимулювання споживання, економіки та зайнятості, вкладаючи більше грошей у реальну економіку, сприяючи додатковому збільшенню доходів.

Є багато економістів, які відстоюють цю позицію. В Іспанії такі депутати, як Альберто Гарсон, неодноразово стверджували це з поважними підставами. «Це можна виправити” є важливою книгою для тих, хто хоче мати більш детальне уявлення про це питання.

Отже, економічна пропозиція Podemos може бути точнішою, ніж здається. Це здається божевіллям, оскільки передбачає значне збільшення витрат, яке покривається затримкою досягнення цілей дефіциту та, перш за все, уявним збільшенням продуктивної діяльності, що покращить державний дохід.

«Але звідки візьметься таке зростання активності?» — кричатимуть праві.

«Більш справедливе суспільство, в якому його громадяни житимуть краще і зможуть споживати набагато більше», – відповість тоді міністр економіки Podemos. І можливо ви маєте рацію.

@josesalver