Що б не сталося на 28A, d'Ont не буде винен

Загальні вибори відбудуться 28 числа. ми виберемо 350 депутатів і виборчий округ є провінція.

Отже, перше, що потрібно — розподілити 350 депутатів між різними провінціями. Як це робиться? ¿Скільки відповідає кожному?? Логічно було б розподілити їх пропорційно кількості населення. Ну ні. Перш ніж розподіляти місця відповідно до кількості населення, для кожної провінції відведено по два «подарункових» заступника, плюс один для Сеути та інший для Мелільї. Це дає нам 102 депутати, розподілені порівну між провінціями. У такий спосіб їх залишилося нагородити 248 депутатів що так, вони розподіляються порівну за кількістю населення. Після цього Мадрид, наприклад, отримує 37 депутатів (2 постійних плюс 35 від свого населення), а Сорія 2 (2 постійних і жодного від свого населення).

Наслідком цієї процедури є те найменш населені провінції виграють. Це шкодить пропорційності нашої виборчої системи: із самого початку відсоток голосів на національному рівні не збігатиметься з відсотком місць, тому що Сорія, Теруель чи Гвадалахара мають більшу вагу, ніж те, що їм відповідало б, тоді як Мадрид, Барселона або Малага у них менше. Є дуже чітка різниця між кількістю депутатів, які деберія тенер кожна провінція якби ми обслуговували його населення і той, хто дійсно має:

Це спотворення Це не має нічого спільного з системою д'Ондта. Це пов’язано з тим, що ми давали б по два депутати в кожну провінцію, навіть якщо в жодній з них не проживає жодна людина.

Після визначення кількості депутатів партії представляють свої списки. У Барселоні список із 32 імен. У Теруелі один з 3. Це закриті списки, тобто виборець голосує блоком і не може нікого викреслити чи поставити пріоритетом, а тим більше обирати кандидатів із двох різних списків. Ви голосуєте за партійний список і більше нічого. Коли ці голоси подані, вони підраховуються та Депутати розподіляються пропорційно між усіма партіями, які набрали більше 3% дійсних голосів в тому виборчому окрузі.

Тут є помилка! Що це за «пропорційний» розподіл? Ми звикли читати в пресі, що в Іспанії т. зв закон d'Hondt. І всі думають, що це а закон дуже мало пропорційно. Це не так?

Відповідно до норми д'Ондта, до першого зі списку від кожної сторони в кожній провінції всі голоси присвоєні які були депоновані на користь цієї сторони. Друга, половина. До третього, третій. І так далі, стільки разів, скільки губернія має депутатів. Отже, якщо партія набрала 100.000 50.000 голосів у Мадриді, вважається, що друга партія в її списку отримала 33.333 10.000, третя — XNUMX XNUMX, а десята — XNUMX XNUMX. Таким чином, усім кандидатам у всіх списках можна присвоїти певну кількість голосів. Далі залишається тільки призначити депутатів у трьох, або восьми, або тридцяти семи, які мають найбільшу кількість голосів (стільки депутатів обирається в цій провінції).

Є багато інших способів спробувати пропорційний розподіл, але вони майже завжди дають той самий або подібний результат, що й ця процедура. Правило д'Онта цілком справедливе, а голоси за малі партії не йдуть «на смітник» через них: вони втрачаються, бо не вистачає місць для розподілу.

Так проблема не в d'Hondt. Проблема в тому у нас занадто багато провінцій з мало депутатів в кожному. Якби ми хотіли досягти гарної пропорційності виборчі округи повинні бути розроблені з десятьма депутатами або більше, або створити єдиний компенсаційний список на державному рівні, або ввести «додаткові місця», щоб компенсувати диспропорцію, або… зробити щось інше. Але поки у нас так багато невеликих виборчих округів, багато голосів продовжуватимуть йти «у смітник». З д'Ондтом і без д'Ондта.

До цих виборів справжні щасливчики через систему вони пройшли обидва великі партії національного рівня (ті, що набрали більше 25% голосів), тоді як найбільш пошкоджений є невеликі партії, які з'являються по всій Іспанії (які набрали менше 10% голосів). У цьому випадку, якщо буде більше партій з можливостями і відсотки зрівняються, результати також будуть вирівняні, і втрати одних в одних провінціях будуть компенсовані втратами інших в інших... якщо немає видатного , який зосередить у своїй прихильності значну частину переваг, що багато хто неправомірно називає «залишається».

Що стосується в регіональні партії, його результати набагато більше надається. Загалом система надає їм перевагу, якщо вони перші партій у своїх провінціях, і їм шкодить, якщо вони будуть третіми чи четвертими. Але в У будь-якому випадку, відхилення, які вони представляють, мізерні порівняно з національних партій, у чому насправді полягає проблема. Незважаючи на те що зазвичай говорять, Іспанська виборча система не має пріоритетів націоналістичні партії.

Нарешті, наш закон встановлює a 3% мінімальний поріг щоб список міг бути врахований при розподілі місць у провінції. Це межа скоріше декоративний: лише в Мадриді та Барселоні партія, яка набрала менше 3% голосів, може втратити представника через цей бар’єр.